Ми хочемо в Європу, але совок нас не пускає. Заздрість, плітки, наклеп – риси які чомусь є масовими, – воїн повернувся у село не Героєм, а Ваською без зубів.
“Знаєш Іринка, я вже того не витримую”
Це перші слова після мого «Алло» бійця Василя із Львівщини, який став інвалідом після поранення в голову. Воно могло зробити з нього рослину але міліметр відстані між мозком та осколком із 122 міни врятував його. Після довгого лікування Василь повернувся додому.
Повернувся у село не героєм, не людиною з інвалідністю, не сильним, бо вижив, а Ваською без зубів. Так, без зубів, бо вибух був настільки потужний, що його й до того не дуже здорові зуби, випали. І саме це стало неголовним, але дуже видимим «каменем спотикання», коли у односельчан була можливість пригадати, наголосити, переконати, що Василь придурок, що пішов на війну, ледь там не вмер, то ще й беззубе, а ще й з пластиною в голові, і із швами, з поганим слухом, через контузію. А якщо випити алкоголю в сільському магазині, то можна цей наслідковий перелік, чому Вася зробив ідіотський вчинок, пішовши на війну, продовжувати до безконечності.
…