Вітаємо самбірчан і наших воїнів з Покровою і Днем Захисника Вітчизни!

PokrovaСвято Покрови Пресвятої Богородиці
(1 жовтня ст.ст. – 14 жовтня нов.ст.)
Поміж свят Пресвятої Богородиці на осібну увагу заслуговує свято – Покрова Пресвятої Богородиці. Прихильність до образу Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет цієї прихильності до образу Богоматері як Покровительки полягає в тому, що мова йде не про земну, а про небесну підтримку. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Тому свято Покрови завжди було і є для нашого народу днем великого вияву любові і вдячності до Пресв. Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її Покрови й заступництва.


Головний мотив, який послужив для установлення цього свята, – є видіння св. Андрія Юродивого. У 910 році, Царгород, столицю Візантії, облягали сарацини. Все місто і народ у великій тривозі. В храмі Пресв. Богородиці на Влахернах, де зберігалася її риза, правиться всеношна. Богомільний народ зайняв церкву повністю. Між народом ревно молиться про охорону міста св. Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Відправа закінчується. Втім св. Андрій бачить, як від царських дверей – так звалися у греків головні вхідні двері церкви – йде світлом осяяна Прес. Богородиця у супроводі Св. Івана Христителя і св. Івана Богослова та при співі великого хору Святих. Божа Мати підходить до престола, зупиняється, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Св. Андрій і Епіфан, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресв. Богомати прийшла, щоб рятувати місто. Подія чуда блискавкою розноситься по всьому місті. Вороги відступають. Місто врятоване.
Від тієї хустки-покрова і свято дістало свою назву. Покров-омофор стали символом опіки і заступництва Преч. Діви Марії.
Церква у своїх богослужбах залюбки підкреслює три найкращі привілеї Пресв. Богородиці: Її Богоматеринство, Її Вседівицтво і Її Заступництво за нас перед Богом і якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народові. Наші князі, козаки й гетьмани радо вибирають Преч. Діву Марію за свою Покровительку й Опікунку.
До Київської Русі традиція Покрови прийшла з Візантії, де князь Володимир приймав христову віру. А його дружина Анна, яка була сестрою візантійського імператора, привезла тоді до Києва ікони із Влахернського храму. Це засвідчує, що свято Покрови Пресвятої Богородиці в Україні – одне з найдавніших.
Монументально найперше Богородицю увіковічнив київський князь Ярослав Мудрий, зробивши у Софійському храмі головною іконою зображення Матері-Оранти, Богородиці, що молиться. Це найдавніше зображення, яке дійшло до нашого часу. Починаючи з XV століття Покрова має постійне іконографічне вираження: простягнений над християнським людом покров, який тримає Богородиця або ангели.
Після хрещення Київської Русі , за Володимира Великого визволення Богородицею християн Царгорода стало великим святом, а київські князі брали ікону “Покрови” у військові походи.
Молитовні звернення народу до Богородиці стали особливо ревними за князя Ярослава Мудрого.
Не менше це свято вшановували й козаки. У новому січовому таборі щонайперше будували Покровську церкву, а для воєнних походів використовували її похідний варіант з іконою Пресвятої Покрови. Перед важливою подією чи справою козаки завжди молилися своїй святій покровительці. У покровські святкові дні запорожці обирали нового отамана.
Чи не більшість церков у козацькій державі зводили на честь Богородиці. Їх будували в селах, на слободах, у центрах паланок, на всіх річках.
Недаремно сьогодні багато сіл носять назви Покровка, Покровське, Новопокровка… Свято Покрови нагадує про молитовне заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом багатьох наших міст і сіл.
Свято Покрови увібрало й чимало народних звичаїв. Вважається, що до Покрови слід завершити усі польові роботи — зібрати й засипати в комори урожай, а поля засіяти озиминою. Учні саме тоді вперше йшли до школи, беручи горщик пшоняної каші, “щоб наука не йшла в ліс”.
За станом погоди на Покрову дехто “передбачав”, якою буде зима: якщо вітер з півночі, то зима буде холодною, якщо з півдня — теплою. Коли не випаде сніг, то не буде його і в листопаді, якщо журавлі ще не відлетіли у вирій, то холод притримається. Покрова багата й на прислів’я і приказки: хто лежить до Покрови, то продасть усі корови; до Покрови молока давали корови, а після Покрови пішло молоко в роги корові…
У цю пору починалися весільні дійства. Після Семена (14 вересня) заходилися свататися, й після всіх обрядових дійств молоді, попросивши благословення Богородиці, ставали на шлюбний рушничок. Неодружені дівчата на Покрову особливо старанно просили Богородицю про омріяне заміжжя: “Свята Мати, Покровонько, накрий мою головоньку хоч ганчіркою, аби не залишалась дівкою”, “Свята Мати, Покровонько, покрий землю сніжком, а мене, молодую, хустиною”. Заміжні ж просили ласки у своєї заступниці, аби подружнє життя було щасливим.
Стало обов’язком побувати в цей день на Службі Божій, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів чи знайомих, які пішли в похід, змушені десь воювати і помолитися за них.
Пресвята Богородиця завжди була взірцем смиренної і великодушної матері, що повсякчас молиться за благочестя своїх дітей і завжди приймає Божу волю.

Залишити коментар

Коментування закрито.