Сьогодні, 4 червня 2017, День Святої Трійці, П’ятидесятниця, яке ще називають Днем народження Церкви. Історія і традиції свята.

Zeleni_svyataІ. Історія свята Трійці.

День Святої Трійці – одне з головних християнських свят, яке стверджує й оспівує триєдиність Всевишнього Бога: Бога Отця – Творця Неба і Землі, Бога Сина – Господа нашого Ісуса Христа, і Бога Духа Святого – Господа Животворчого, що від Отця походить.

Перший християнський догмат про триєдиність Бога був прийнятий на Першому Вселенському Соборі (Нікейському) у 325 році. На Другому Вселенському Соборі (Константинопльському) в 381 році був прийнятий Символ Віри, в якому викладаються основни християнського віросповідання: про триєдність Бога, про Святий Дух, про Церкву, про таїнства, про воскресіння мертвих і про життя вічне.


День Святої Трійці ще називають Днем Зішестя Святого Духа, бо він святкується у день сходження Святого Духа на апостолів:

    “Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав” (Дії 2:1-4).

Ця надзвичайна подія відбулася у день П’ятдесятниці, який від часів Мойсея старозавітна Церква щорічно святкувала через сім тижнів (седмиць) після Юдейської Пасхи, і тому називався ще цей день святом седмиць (Вто. 16:9-10; Вих. 34:22). Торжество це було встановлене в пам’ять Сінайського законодавства – десяти Заповідей даних Богом великому вождю древнього Ізраїлю – Мойсею. Свято старозавітної П’ятдесятниці співпадає зі святом новозавітної П’ятдесятниці – сім седмиць по Воскресінню Христовому.

Ще пророк Ісая передбачив, що від Сіону вийде Закон і Слово Господнє – Єрусалима (Іс. 2:3), і пророк Іоїль провістив:

    “Зіллю від Духа Мого на всяку плоть, бо на горі Сіоні й у Єрусалимі буде спасіння” (Іоїл 2:28,32).

І все сталося так, як було предвіщено. За обіцянкою Ісуса Христа (Ів. 14:26) перед Його Вознесінням на небеса і з волі Отця небесного відбулося сходження Святого Духа на апостолів. Ця подія стала яскравим проявом триєдиності Всесильного Бога, і з цієї події починається історія створення святої вселенської (соборної, кафолічної) апостольської Церкви, від якої ведуть своє походження всі сучасні християнські громади на нашій планеті.
ІІ. Традиції свята

У День Святої Трійці завершується пасхальний цикл свят. Святкування Дня Святої Трійці, подібно до свята Пасхи, з часом продовжується на цілий тиждень. У ІІІ столітті це свято стає загальновизнаним. Службу в його честь склали у VIII столітті св. Іван Дамаскин і св. Косма Таюмський. З Богослужіння П’ятдесятниці прийшла до наших щоденних молитов добре нам відома молитва до Святого Духа “Царю Небесний”. Ця молитва присутня в кожному православному Богослужінні.

У День Святої Трійці в православних храмах звершується урочисте Богослужіння. За традицією в українських церквах духовенство одягає облачення зеленого кольору, підлогу храму устеляють свіжоскошеною травою, ікони прикрашають березовими гілками. А віруючі приносять до храму для освячення усяке зілля, щоб потім прикрасити свої домівки. У народі одне з найвеличнійших християнських свят – День Святої Трійці, ще називають Зеленими святами. Але й ця назва, і традиція прикрашати свої домівки зеленим гіллям прийшли до нас з дохристиянських часів, коли український народ ще був поганським народом. А з приходом християнства поганські традиції наклалися на християнські свята.

Давні предки сучасних українців молилися деревам, а особливо дуплистим, поклонялися березам, липам, дубам. Під захистом предковічних лісів виконували свої таємничі обряди. Крім того, вони мали священні дерева на полях, дорогах і поміж селами. Найсвятішим серед дерев вважався старий дуб. Найважливіші обряди виконували під дубами або липами. З прийняттям християнства Зелені Свята почали називатися ще й Трійцею. Зелені Свята перш за все – це торжество всеперемагаючої весни на порозі літа, коли природа ніби святкує з людиною своє відродження. Тиждень перед Зеленою (або Клечальною) неділею називається “зеленим, клечальним або русальним”. А три останні дні цього тижня і три його перші дні називаються “Зеленими Святами”. Напередодні святкового дня, в суботу рано, до схід сонця, дівчата й молодиці йшли на левади або в поля рвати запашні трави: чебрець, полин, любисток, кануфер і татарське зілля. Увечері цього ж дня господині квітчали свої хати зеленим гіллям клена, липи, ясена та осики. Перед дверима будівель, на воротах, а також і в загороді, де ночує худоба, ставили гілки зеленої осики.

У Зелений тиждень дівчата водили колись “тополю”. Для цього вони збиралися до гурту, вибирали з-поміж себе найвищу на зріст дівчину, яка й повинна була зображати “тополю”. Дівчина піднімала руки догори, з’єднувала їх над головою, на руки їй одягали намисто, стрічки, барвисті хустки. З-під тих оздоб дівочої голови майже не було видно. Убравши так “тополю”, дівчата водили її не тільки по селу, а й по полях, де в той час колосилися жита. Зустрівши людей, “тополя” їм низько вклонялася, а господарі частували дівчат і давали подарунки “тополі на стрічки”.

На Зелені Свята провідували померлих родичів. На думку наших пращурів, в деревах оселялися душі рідних – померлих дідів-прадідів. І щороку в клечальну (Зелену) неділю люди приносили зі Священного Гаю (з могил предків) віти додому, і цими вітами заквічували дім, ворота, двері. Існувало повір’я, що Дух Предків, який на вітах надмогильних витає, з вітами у дім прибуває і в домі дітей, внуків і правнуків благословляє миром і любов’ю.

Залишити коментар

Коментування закрито.